1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)

Коли йдеться про різноманітні культурні центри в Україні, яких неймовірно мало взагалі, на думку спадає взагалі лише один — справжній. Не винесений на маргінеси, не створений олігархом, не комерціалізований, з душею та великою родиною

1212 17

Їздячи по українському сходу і півдню важко зустріти щось подібне. Але дивує ще й те, що саме такий проект — один на всю Україну. Він не з’явився в більш розвинутому в культурному плані Львові або Києві. Не з’явився він і в обласному центрі Дніпропетровську, звідки походила велика частина тодішньої влади і олігархії. Він виник у 2002 році в Дніпропетровській області у місті Кривий Ріг.

"Шelter+" за десять років свого існування став надсучасним майданчиком для культурних проектів, в якому чи не щотижня відбуваються якісь події. Для такого великого міста як Кривий Ріг — це чи не єдине місце, в якому можна знайти концертну залу із сучасним обладнанням, студію звукозапису, аудиторії для тренінгів, репетиційні, і навіть тренажерну залу й крите футбольне поле.

Тут працює неймовірна кількість волонтерів, але завдячувати ідеї цього місця потрібно одній родині.

Сім’я — в українському сприйнятті останніх років перетворилося чи не на брутальний вислів. Але ця велика сім’я для багатьох, хто коли-небудь потрапляв до "Шелтеру+", є взірцем працьовитості, дружності та ідейності.

Юлій та Роман Морозови, а також їх сестра Олеся — були одними з засновників цього місця. Займаються ним досі і дотепер, усіляко відбиваючи атаки держави, якій соціальні проекти ніколи не були потрібними. Фактично вони просто зробили те, чого їм не вистачало в підлітковому віці.

Роман і Юлій Морозові – одні з багатьох волонтерів і засновників, які починали цю ініціативу і досі наповнюють її глибоким змістом і щораз новими і новими проектами, найчастіше — міжнародними, що для Кривого Рогу — унікальний досвід.

Роман — любить цитувати філософів, Юлій — більш прагматичний. Обоє самі активно беруть не лише в адміністративній, але і в творчій та безпосередньо волонтерській роботі. У них немає посад і статусів, кожен докладає те, що вміє і знає, але в той самий час усі долучаються до "чорної роботи". Волонтери "Шелтеру" працюють тут усі практично від самого початку, команда за багато років не набула значних змін, а лише постійно розширювалася.

Юлій Морозов на момент створення проекту закінчував ДНУ, факультет Систем і Засобів масових комунікацій (тобто журналістики), працював в різних ЗМІ. Його брат Роман саме закінчував Криворізький Державний Педагогічний Університет і працював педагогом-організатором в "Навчально-виховному соціально-реабілітаційному комплексі" (інтернат для неповнолітніх злочинців), Олеся також педагог за освітою.

"В Європі ми на момент створення не були, нічого подібного не бачили. - розповідає Юлій. - Надихалися зсередини. Найбільший поштовх давало те, що у нас в місті нічого не було. Ми були змушені зробити хоч щось для себе і для громади міста. Але був у нас один приятель в Києві, Сергій Сукненко, який робив такий собі хіп-хоп/брейк-данс клуб "Скважина". Певні ідей у нас з ним збігалися і дечому ми в нього навчилися. От він по закордонам вже, здається, тоді їздив. Але все одно, ми чисто місцевий продукт і пишаємося цим".

У батьків Морозових вдома багато релігійної символіки та літератури. Самі ж вони теж часто говорять про християнську етику. Тому питання з-приводу релігійної терпимості не є несподіванкою для них.

"Більшість з засновників і ключових людей у Шелтер+ є християнами, але при цьому Ш+ лишається повністю секулярною, тобто нерелігійною, організацією. Ми працюємо з абсолютно різними дітьми, причому абсолютно не наголошуючи на їхніх релігійних переконаннях. Більше того, серед волонтерів у нас є люди, які вважають себе атеїстами або агностиками.

Звичайно, якщо людина, займає чітко антихристиянську позицію, чи пробуватиме, наприклад, пропагувати атеїзм через заходи Ш+, то нам важко буде співпрацювати. А якщо людини поважає наші погляди, і ми сходимося в більшій частині цілей і цінностей, то ми легко і досить ефективно співпрацюємо", – каже Юлій.

Найперше, що поставила собі за мету на той момент молода команда проекту, — робити, аби змінити принаймні частину людей в місті, яке одне з найбільш уражених СНІДом і наркоманією. Тому на питання "що робити" знайшлися такі відповіді:

1) те, що їм (і комусь з самих організаторів) подобається

2) те, що не суперечить християнській моралі і діючому законодавству

3) те, на що можна знайти людські і матеріальні ресурси

Саме так і виникла концепція тусовки з чимось на зразок гуртків - спортивні (баскетбол, настільний теніс), театральний, музичний, англійської мови тощо. Плюс шоу-програма (підлітки ж люблять велику тусню, коли можна покричати і відчути себе частиною великого натовпу).

Там з’являлися всякі скетчі, елементи ток-шоу, організатори повитягали на сцену своїх приятелів - КВК-шників, музикантів, чим також вирішили їхню серйозну проблему, надавши їм можливість виступати, якої у них на той час фактично не було.

Продолжение читайте ЗДЕСЬ...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить