1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 5.00 (1 Vote)

30 квітня виповнилась 150 річниця з Дня народження Едуарда Фукса – одного з фундаторів Криворізького національного університету, відомого геолога, гірничого інженера, викладача, фотографа та, без перебільшення, щирого криворізького патріота., повідомив в Кривому Розі сайт КНУ

020522 1 min

Його наукова, професійна, мистецька та освітянська спадщина потребує осмислення та популяризації. Людина-епоха, недооцінений сучасниками, недостатньо відомий нащадкам Е. Фукс посідає знакове місце в традиціях рідної ALMA MATER та пам’яті міста руди та металу. Саме він – «криворізький Прометей», про що, власне, красномовно свідчать його життєвий шлях та спадщина.

Е. Фукс народився 30 квітня 1872 р. у селі Копаткевичі Мозирського повіту Мінської губернії у родині вчителя. Незабаром родина, яка походила з російських німців, переїздить до Ахтирського повіту Харківської губернії.

Будучи забезпеченими, батьки намагались дати дітям належну освіту. Едуард закінчив Катеринославське реальне училище, після пройшов ще рік навчання в реальному училищі Санкт-Петербурга. Протягом 1890 – 1893 рр. Едуард – студент факультету геології гірничого інституту столиці, блискуче закінчує три курси інституту, але в цей же час у віці 46 років помер його батько. Це змусило Едуарда залишити навчання, так і не отримавши вищої освіти, й влаштуватись на роботу, щоб допомогти матері виростити молодших братів.

Упродовж року (грудень 1893 – грудень 1894 рр.) він працював геологом в маркшейдерському бюро заводу Новоросійського товариства, який був заснований англійським промисловцем Джоном Юзом у 1869 р. Пізніше здібному фахівцю було запропоновано очолити геологічні пошукові роботи в Бердянському повіті (у р-ні м. Мелітополя), де менше ніж за три роки під керівництвом Е. Фукса була здійснена проходка двох шахт і закладено близько двохсот шурфів.

У 1897 р. керівництво Новоросійського Товариства призначає Е. Фукса завідувачем розвідками в Криворізькому повіті, де Товариство з 1885 р. орендувало землі, на яких видобувало залізну руду. Так 25-річний геолог потрапив до Кривого Рогу, у якому до останніх днів його життя було пов’язано із Криворізьким басейном.

У Кривому Розі Едуард Фукс облаштувався спочатку на казенній квартирі неподалік від казарм Новоросійського Товариства (район нинішньої ш. Фрунзе), пізніше тут оселилася Мотрона Тимофіївна – дружина Едуарда Карловича, народилися їхні діти – Зоя (1901 р.) і син Вадим (1906 р.). На початку 30-х років родина переїхала у Жовтневе робітниче селище в будинок №47 по вул. Коцюбинського (нині вул. Шконди, 97) у так званий «будинок Карасика». Саме в цьому будинку родина пережила роки репресій, потім роки німецької окупації.

У Кривому Розі з 1897 р. Е. Фукс займався геологічними дослідженнями, консультував геологів і гірників, співпрацював з Петербурзьким гірничим інститутом. У 1904 р. його обирають дійсним членом Імператорського мінералогічного товариства. У 1906 р. відбувається його знайомство з В. Г. Мухіним – гірським інженером, який пізніше стане відомим вченим-практиком. У 1910 р. Е. Фукс складає карту Криворізького басейну, робить геологічний розріз володінь Новоросійського Товариства, укладає Звіт для Ради з’їзду гірничопромисловців Півдня Росії, працює у складі урядової комісії, яка в 1910 р. визначає запаси руди в басейні.

У 1905 р. Е. Фукс – ініціатор створення Технічного товариства інженерно-технічних працівників Криворізького басейну, головна контора якого розташовувалася на руднику Олександрівський (за радянських часів – рудник ім. Р. Люксембург, сьогодні – ш. «Гвардійська»). У цей час відбувається заочне знайомство з М.Г. Світальським, одним зі співробітників гірничого департаменту, який пізніше буде направлений до Кривого Рогу.

З 1906 до 1918 рр. Е. Фукс обіймав посаду помічника керівника рудника «Новоросійський» (за радянських часів рудник ім. Фрунзе), займався збором даних та складанням статистичних таблиць, з 1905 р. по 1913 р. щорічно, 1914 – 1919 рр. щомісячно.

На основі цих даних він склав перелік рудних покладів Криворіжжя, встановив їх синоніміку та визначив запаси залізної руди у надрах для урядової комісії із визначення таких запасів. Був активним членом цієї комісії.

У 1910 р. на підставі таких даних він створив геологічну карту Криворізького залізорудного району (масштаб 0,5 версти в 1 дюймі). Вона демонструвалась на губернській виставці в Катеринославі. 1911 р. Фукс створив таку карту для виставки у Мілані (масштаб 3 версти в 1 дюймі), 1912 р. – таку ж карту з доповненнями для виставки у Києві. До всіх карт додавалися описи та колекція руд і мінералів. Всі руди та мінерали він дублював та зібрав таку колекцію у себе вдома.

020522 2 min

Після революції Е. Фукс залишився вірним обраній професії. Він врятував від знищення матеріали з геології і розвідки окремих ділянок Криворіжжя. Роботи, у яких брав участь Е. Фукс, характеризують його як людину діяльну й різнобічну, яка багато часу приділяла науковій діяльності, готуючи до видання наукові праці.

У квітні 1920 р. його призначили завідувачем геологічним відділом і підвідділом бурого вугілля, геологічними відділами всіх рудників Криворізького району тощо. Восени 1921 р. почався процес відродження видобутку залізної руди, виникла необхідність у кваліфікованих кадрах.

4 жовтня 1922 р. почалися заняття в Криворізькому вечірньому робочому технікумі, на базі якого пізніше було створено гірничорудний інститут. Сучасний провідний заклад вищої освіти Криворіжжя – Криворізький національний університет продовжує його традиції.

Для самого Едуарда Карловича цей рік став роком початку його викладацької діяльності. Він проводив лекційні заняття з усіх геологічних дисциплін. Перший випуск студентів відбувся восени 1926 р. Серед випускників був і син Вадим, який пішов стопами батька.

У листопаді 1922 р. у Кривому Розі, як і по всій країні, відзначали п’яту річницю Жовтневої революції. Е. Фукс з ініціативи трудового колективу на багатолюдному мітингу був удостоєний звання «Герой праці» (офіційне звання «Герой Соціалістичної Праці» було затверджено в 1938 р.).

З 1922 р. Е. Фукс завідував геологорозвідувальним бюро «Південного рудного тресту», філія якого розташована в Кривому Розі. У 1924 р. Е. Фуксом разом з В. Мухіним практично вперше були підраховані запаси кварцитів на Криворіжжі.

В одній із доповідей Е. Фукс стверджує: «Під всім Кривим Рогом може бути руда. Глибина її залягання надзвичайно велика але коли-небудь вона буде розроблятися».

У 1929 р. Е. Фукс –завідувач геологорозвідувального бюро рудника ім. Жовтневої революції, а в 1930 р. очільник геологічної організації «Геолтрест» (Криворізька філія).

Тим часом в Україні починаються репресії проти «ворогів» і «шкідників» радянської влади. Під маховик репресій потрапили спочатку друзі Е. Фукса, а потім і він сам.

Органами ГПУ в той час була сфабрикована справа «Промпартії», спрямована на знищення наукової еліти, у справі про економічну диверсію в тресті було заарештовано 60 осіб. Одним із головних «шкідників» був визнаний Е. Фукс, якого 15 грудня 1930 р. заарештували і 10 квітня 1931 р. засудили на 10 років концтаборів.

Але у той час до Кривого Рогу надійшов наказ про необхідність терміново скласти план ділянки під будівництво в червні 1931 р. металургійного заводу. Фахівця такого рівня не знайшлося, тому було прийнято рішення залучити до цієї роботи Е. Фукса, якого щодня під конвоєм привозили на місце зйомки, а після повертали в тюремну камеру.

Після приїзду до Кривого Рогу Г. К. Орджонікідзе та клопотання майбутнього директора Якова Весніка 1 серпня 1931 р. Е. Фукс був звільнений. Хоча після цього він узявся до виконання своїх обов’язків у «Геологорозвідці», більш того, – його не усунули від викладання в КГРІ.

Але арешт відбився на його долі. Він не був призначений завідувачем нової кафедри геології КГРІ, його прізвище було відсутнє й на монографії 1932 р.
Не згадано Е. Фукса і як автора геологічної карти Криворізького басейну.

Тим часом друга хвиля терору охопила всю країну, знову почалися активні пошуки «ворогів». Е. Фукс був приречений. Заарештували головного геолога підступно – викликали в місцеве управління ГПУ як свідка 31 січня 1938 р., потім узяли його під варту та брехливо звинуватили в усіх бідах.

На допитах Е. Фукс мовчав, до їжі не торкався, слідчі й тюремники спочатку розцінили це як впертість і протест. Нервове напруження останніх місяців призвели до важкої депресії – ступору, він уже ні на що не реагував. У стані крайнього виснаження Е. Фукс був переведений в 3-ю міську лікарню по вул. Пушкіна поруч з КГРІ, де він викладав.

Його утримували в окремій камері з ґратами на вікні і охороною, годували примусово, але це не допомогло і 2 квітня 1938 р. Едуард Карлович Фукс помер від знесилення.

Родичам про його смерть не повідомили, де похований – невідомо, в серпні 1939 р. дружині Мотроні Тимофіївні в прокуратурі були віддані документи чоловіка, вилучені під час арешту.

У 1957 р. родина отримала довідку про відсутність складу злочину Е. Фукса. Остаточно реабілітований він 21 листопада 1989 р.

Так обірвалося життя людини, яка присвятила себе справі вивчення корисних копалин Криворіжжя, яка була першим організатором геологорозвідувальної служби, патріотом міста, ставши жертвою радянської системи, котра зробила все, щоб надати забуттю не тільки його заслуги перед суспільством, але й навіть його ім’я.

Документи, фотографії, листи із сімейного архіву, особисті речі свого діда: окуляри, полотняну сумку, в яку він збирав зразки гірських порід і руд, а також фотокамеру – усе це передала в музей історії Криворізького гірничого інституту в 1979 р. онука Кірієна Едуардівна Фукс, яку корифей удочерив у 1930 році.

Документи, фотографії, листи, особисті речі, фотокамера Е. Фукса зберігаються в музеї історії Криворізького національного університету. Особистість Едуарда Карловича Фукса, яка на довгий час була викреслена з пам’яті міста, повертається із забуття: видаються книги, брошури, оновлюються і доповнюються експозиції в Криворізькому національному університеті (КНУ).

Гірничий інженер завдяки своєму захопленню став відомим фотографом. Фотоапарат супроводжував його практично постійно. Він фіксував різні сюжети: побут, природу, окремих особистостей, виробництво, ходив кар’єрами, робив спуск до шахти, незважаючи на те, що фотоапарат зі штативом був важким і громіздким.

Е. Фукс залишив після себе близько трьох тисяч знімків, які до 1977 р. зберігалися в декількох коробках на горищі будинку, в якому жила сім’я.

Після продажу будинку нові власники, за своїм неуцтвом, просто винесли коробки на смітник. Невелика частина уцілілих скляних пластинок (кілька сотень) швидко розійшлася містом і потрапила в руки нових господарів.

Саме Е. Фуксу містяни зобов’язані тим, що знають так багато про історію свого міста кінця XIX – першої третини XX століття.

Ці фотороботи не втратили своєї актуальності і сьогодні.
Лише завдяки Е. Фуксу ми маємо уявлення про те, як виглядав наш край сто років тому.

ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг

Коментарі   

0 #1 Міра 03.05.2022, 21:48
І тут без НКВС не обійшлося
Цитата

Додати коментар