1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)

Сьогодні, 30 липня 2016 року, минуло рівно два роки по тому, як бойовий сержант Віталій Матусевич з Кривого Рогу отримав своє останнє завдання. Вже вночі він героїчно навіки відправився у небо - туди, звідки він був родом. Немає слів, бо вони всі замалі для того, щоб передати біль втрати... Згадайте Віталю добрим словом... Таких, як він, не було і не буде ніколи. Він - ексклюзив і взірець.

300716 27

Давайте пам’ятати його тим живим згустком енергії, закоханим у небо, вірним братству блакитних беретів. Десантники не помирають, вони просто повертаються на небо... Любимо тебе, пам’ятаємо, ти з нами щосекунди...

Життя буває схоже на струмок,
Як вдих і видих десь посеред тиші,
Чи думав ти, коли дзвенів дзвінок,
Що десь про тебе ще вірші напишуть?

Лиш пам’ятати залишалось на розрив,
Бо всі слова були на поверх менше,
Банальні вірші написати й трохи снів,
В яких гадати, чи колись прийдеш ще.

Розпоротий війною унісон,
Розімкнуте повітря через рани,
І безкінечні сльози, як німий полон,
Як нездійсненні вже ніколи плани.

Ти був і залишаєшся життям,
Таким безперебійним фейерверком,
Що був у небі і зостався там,
І за життя, і навіть після смерті.

Твій шлях – тепер для кожного урок,
Який ніхто не перекреслить і не знижxить…
Чи думав ти у свій останній крок,
Що десь про тебе ще вірші напишуть?

Наталія БУКОВИШИНА,
дайджест,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг

Добавить комментарий